-          Коротка історико-географічна довідка містечка

       Історія містечка не така вже і мала, як це здається на перший погляд. Вперше в історичних джерелах згадується під 1440р як власність. Козова входила до складу Руського воєводства і належала магнатам Потоцьким. Назва Козова походить від слова коза. Мешканці села випасали багато кіз на пасовиськах. Великих спустошень Козова зазнала під час нападів турків та татар у 1515, 1575, 1589 1621 1625 рр. У 1635р налічувалося всього 38 господарств. Магдебурзьке право Козова отримала у 1650р.. За містом було закріплено 22 лани землі, надано право на проведення двох щорічних ярмарків та щотижневих торгів. 

        1772 року, під час поділу Польщі, містечко підпало під владу Австрії. Тоді в Козові налічувалося 263 будинки, була зведена ратуша, з’явилася ринкова площа, біля якого жили багаті ремісники, урядовці, купці. Тоді з’являється поселення родин вірмен та німців. Козова була повітовим містечком з міською радою з 1857 до 1867. Потім ввійшла до Бережанського повіту. Залізниця в Козові з'явилася в 1897. В період з 1919 по 1939 була у складі Польщі. Під час другої світової війни в Козові було гетто (дуже багато поховань є в лісі біля Козови) В 39 році після поділу Польщі за договором Молотова-Ріббентропа , західна Україна опинилася під владою СРСР, тоді Козова стала районним центром, її статус був знижений до статусу села.

      Тут був замок

      Зараз ви від нього і цеглинки не знайдете, хіба що підозрілий рельєф видасть, що тут щось таки було і було оборонне. Замок побудував Потоцький на початку XVI ст. Він знаходився між Коропцем та його проливою, на пагорбі. Півтора століття обороняв замок Козову від постійних нападів турків та татар. Наступні власники Козови Мошинські відбудовували його, але в 1667 напали на містечко турки та татари, спалили його, а разом з ним і замок, якій вже не відбудовувався. На тому місці за часи Австро-Угорщини звели будинок суду, а за Польщі в 1930-х - школу. Козова вся перерита підземними ходами, існував навіть тунель з Козови на захід. Зараз це все завалено.

      У Козові в 1669 році був побудований Костел. Витриманий в готично-романському стилі він був фундований магнатом Анжеєм Потоцьким. Простояв він доки червона влада не прийшла в Козову. Поступово переробили його під клуб, потім склад. Оточений він був муром. А в 1979р. був наказ підірвати будівлю. Підривали двічі, першого разу права частина лишилася не зворушеною, через пару днів підривали знову. В підвалах костелу були поховання, всі рештки померлих вибухом вийшли на поверхню. Що сталося з ними не відомо...

       В Козові була велика громада євреїв. Є Синагога, яку після війни переробили на кінотеатр, зараз планується у ній створення краєзнавчого музею.

        Через Козову протікає річка Коропець. Загальна довжина якої становить 78 км, у межах селища — 6 км. Перша притока Коропця бере початок між селами Ясне та Сеньків.  Друга біля села Геленків. Далі ці притоки впадають у Козівський став, де від нього тече вже сама річка. Річка протікає від північного — заходу, через центральну частину селища до південного — сходу на село Йосипівка. В центральній частині Козови річка утворює водосховище, яке поділене мостом на дві частини: перше має 400 м довжини, друге — 500 м довжини. 

       Є церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1885, цегляна; розписував Теофіл Копистинський), св. Володимира Великого (1994, цег.), св. Василія Великого (2001), храм святих апостолів Петра і Павла (2007, архітектор — Михайло Нетриб'як), Споруджено пам'ятники на братській могилі воїнів РА (1973, скульптор І. Козлик), Тарасу Шевченку (1993, скульптор І. Сонсядло), стели на честь героїв Небесної сотні й війни на сході України, та на честь 2000-ліття Різдва Христового, монумент на території лікарні «Христос оздоровляє сліпородженого», насипана символічна могила во­якам УПА (1990), встановлена меморіальна таблиця замордованим у катівнях землякам (2001, на при­міщенні колишньої тюрми; нині редакція районної газети).

         У містечку є дендропарк «Лісова Пісня» (1961, площа 3 га, понад 300 різновидів де­рев і кущів), 2 ставки.

        На міському цвинтарі є братська могила радянських воїнів. Тут поховано близько 1000 бійців та офіцерів радянської армії які загинули при визволенні від нацистів смт. Козова і прилеглих сіл. У 1973 р. тут споруджено меморіал[7].

       На тому ж кладовищі були поховані кілька десятків січових стрільців. Поховання було в верхній частині кладовища в напрямку Теофіпілки у два ряди могил. У 50-ті роки ХХ століття радянська влада розпорядилась дозволити робити поховання на занедбаних могилах січовиків. Зараз там залишилась тільки одна могила, яка свідчить про захоронення там солдатів часів І Світової війни.

        На північно-східній окраїні Козови за вулицями званими Мазури знаходиться велике (за різними даними від 1000 до 2000) поховання євреїв. До ІІ СВ там був єврейський цвинтар, а в часі цієї війни німецькі нацисти розстріляли там багато місцевих євреїв.

       На старому Козівському кладовищі знаходиться могила у якій спочивають о. Іван Чарторинський та його дружина Людмила з Глодзінських, рідна сестра матері Степана Бандери.

       У нашому містечку діють Козівська гімназія ім. В. Ґерети (від 1992), дві загальноосвітні школи I–III ст. та школа мистецтв, два  Будинки культу­ри, три бібліотеки, дошкільні заклади «Сонечко» та "Ромашка". Також активно діє Пластова станиця.